Різдвяне послання Митрополита Галицького Кир Андрія 2020

Друк
Перегляди: 38
                                     «Все сьогодні сповнилося радістю, 
                                       Христос народився у Вифлеємі» 
                                        (З Утрені на Різдво Христове).   
   
                                           ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
                              Улюблені у Христі отці, брати і сестри!

З милості і ласки Божої минув рік і знову повсюди лунає «Нова радість стала…», бо прийшло до нас велике й чудове свято безмежної віри, надії і любови – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Одні лиш слова «Різдво Христове» нагадують кожному із нас глибоко змістовні святвечірні звичаї, родинну радість, коляду, зворушливі Богослужіння в храмі, в яких лунає могутнє, як грім, давнє, як віки, радісне, як проблиски весни, сильне, як криця «З нами Бог, розумійте народи, покоряйтеся, бо з нами Бог». Слова, які промовив пророк Ісая ще 700 років перед народженням Христа, полум’ям радості запалюють наші серця. Упродовж століть не одні уста співали їх, не одне побожне серце шукало в них опору й утіху.

        Минуло кілька тисяч років з того часу, як Бог пообіцяв Авраамові, що прийде на світ Один Могутній, через Якого всі народи будуть благословенні й змінить облуду на вгодну Богові віру. Століття минали, а люди з покоління в покоління ставали все більш нетерплячими в очікуванні обіцяного Месії, Який в понятті людини був віддалений і неприступний.

Месію очікували не лише євреї, а й погани, які надіялись, що з приходом Спасителя стане кращим їхнє нужденне життя. І ось настала «повнота часу» й так очікуваний день наблизився. «Таємно народився єси у вертепі, але небо Тебе усім проповідувало, немов устами, зірку пропонуючи, Спасе», - співає Свята Церква у навечір’я Різдва Христового. Велика таїна благочестя – Бог явився у плоті – так і залишилась тайною. Про народження Бога на землі проповідували Небеса, ця проповідь була величною і мовчазною, тому що устами Небес стала зоря. Подія, яку нині святкує весь християнський світ, проминула в той час майже непомітно. Хіба знав греко-римський світ, хіба відчував світ юдейський, що десь у печері, у Вифлеємі, Саме Божество, втілившись, поєдналося «незлитно й нероздільно, незмінно й нерозлучно» з природою людською? Та чи скоро людство звернуло увагу на найважливішу подію своєї історії? Минули не роки, а  століття допоки високі уми почали богословствувати про втілення Бога і його значення для людства, бо таїна Христа  саме в Його Боголюдстві, а не тільки в Його Божественності. Незбагненне чудо полягає не лише в тому, що слава Божа сяє в рисах Його лиця, а й у тому, що Бог став дійсною людиною,  що Він явився в образі людини і є осередком історії. Старий світ Його очікував, а новий – побудований на Ньому.

        Народження Христа є початком і основою всіх дарованих нам благ – це вираз безмежної широти, висоти і глибини вічної любови Божої до свого творіння, створеного по образу і подобі Своїй,  тобто до роду людського. Тож, власне, Господь приходить у світ не для того, щоб застрашити й підкорити серця людей силою своєї всемогутності. Ні, Син Божий приходить у світ, щоб силою Своєї Божественної правди, силою істини Свого вчення та багатством Своєї жертовної любови надихнути та направити  людство на шлях, що веде до життя вічного, щоб ціною Свого життя і смерти послужити нашому спасінню, щоб ми розумом і серцем відчули, що немає більшої радості на землі, немає більшого щастя і добра, як вірувати у Господа Бога Свого. Його знати, Його святій волі підкорятися, за Ним іти, в Його любові зігрівати свою волю до добра і правди, Ним жити й постійно мати у своєму серці Його пресвяте Ім’я.

Для цього, мої улюблені, сьогодні Він простягає до нас із Вифлеємської печери Свої Божественні руки і кожному з нас треба взятись за них та перед яслами Богомладенця під сяйвом пророчої зорі роздумувати про дар життя, до якого покликані, віддячити Творцеві за прожитий рік, за нинішній день, щоби відчути в собі духовний плід Різдва Христового.

Тож сьогодні, з покорою і благоговінням стоячи перед яслами, в яких народився Христос – Бог, просімо Господа, щоби світло вифлеємської зорі просвітило наш розум, зігріло й оживило наші серця, наблизило нас до Христа та зробило нас кращими й гідними ласки милосердя Божого. Тоді в душах наших оселиться Новонароджений Христос, а ми, як мудреці зі Сходу, принесімо Йому в дар найдорожче, що маємо: чисту віру, непохитну надію і всеперемагаючу любов.

        Дорогі отці, брати і сестри! Свято Різдва Христового – це водночас і початок Нового року в житті кожної людини, Церкви та її народу. У ці святкові дні не можу не згадати про 30-ту річницю відродження нашої рідної Української Автокефальної Церкви на Івано-Франківщині. Адже саме 22 січня 1990 року в храмі Різдва Христового м. Галича священники та голови парафіяльних рад зібрались на обласний православний Собор та в єдності сердець і думок соборно дійшли згоди й одноголосно ухвалили рішення про вихід православних віруючих нашого краю з-під юрисдикції Московської патріархії, яка самочинно й протиканонічно привласнила собі церковну владу над Київською митрополією у 1686 році. Так цей день став початком канонічного церковного життя Івано-Франківської єпархії УАПЦ. За 30 років, що минули від того дня, були радість і розчарування, злети і падіння, поділ і розколи. Нам було важко в тому плані, що одні замовчували правдиву історію, інші спотворювали її, та все ж з-поміж усіх негараздів ми будували храми, відроджували монастирі, створювали нові парафії. Ми жили, молилися та працювали пам’ятаючи, що дорога до Помісної Церкви в Україні лежить тільки через об’єднання навколо УАПЦ. І виявом Божої ласки для нас стала подія, що відбулася 15 грудня 2018 року Божого в м. Києві у соборі Святої Софії, - Об’єднавчий собор, на якому ієрархи, священники і миряни із трьох наявних на той час в Україні православних церков відкинули всі непорозуміння й створили єдину автокефальну канонічну Церкву – Православну Церкву України. Шлях навернення в ПЦУ лише розпочався, і ми самі повинні будувати свою Церкву й прагнути єдності, бо у гніві та образах люди часто роблять безліч помилок, забуваючи про те, що перемагають лише ті, у кого є любов.

        Вітаю Вас отці, брати і сестри, зі святом Різдва Христового, Новим 2020 роком, Cвятим Йорданом та 30-річчям нашої єпархії. Нехай різдвяна зірка завжди світить Вам, Вашим родинам, усій нашій Україні яскравим полум’ям. Здоров’я Вам, щастя, радості та доброго душевного настрою.
                 Веселих Вам свят та щасливого Нового року! 
Христос народжується  - Славімо Його! 
З архіпастирським благословенням Божою милістю 
+АНДРІЙ 
Митрополит Галицький. 
Керуючий Івано-Франківською єпархією. 
Різдво Христове 2019/2020 року Божого м. Івано-Франківськ

Яндекс.Метрика